Підволочиський район
— адміністративно-територіальний район у північно-східній частині Тернопільської області. Площа — 800 км² — 5,8 % від території області.
Географія
Підволочиський район межує: зі сходу з Волочиським районом Хмельницької області, з півдня та південного сходу — з Гусятинським і Теребовлянським, з півночі та північного заходу — Лановецьким і Збаразьким, зі заходу — з Тернопільським районами.
Розташоване у межах Подільської височини, поверхня більшої частини — платоподібна, полого-хвиляста лісова, південно-західна — горбисто-пасмова. Абсолютні висоти — 250—400 м, максмальні — 417 м.
Є поклади вапняків, глини, піску.
Район належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони.
Головні річки — Збруч та його притоки Гнила і Самець (басейн річки Дністер). Споруджено 23 ставки (загальною площею 192 га).
З грунтів переважають чорноземи, типові малогумусні (79,3 % площі району), чорноземи опідзолені й темно-сірі (14,8 %), решта — лучні, болотні та ясносірі ґрунти.
Площа лісів — 3, 8 тис. га (переважають дуб, ясен, сосна, ялина, береза, осика, липа), лісосмуг — 11, 2 га.
У районі існують природоохоронні об'єкти — частина Медоборського заказника, медин. заказник, 11 пам'яток природи і заповідне урочище «Полупанівка».
Історія
За переказами, саме через територію нинішнього Підволочиського району Кучманським шляхом рухалося військо Богдана Хмельницького 1648 до м. Львів, 1649 — на м. Збараж (оповідають, що гетьман сповідався у церкві Івана Богослова в с. Скорики й подарував дерев'яний іконостас) та 1651 — при переході до містечка Берестечко (нині місто у Горохівському районі Волинської області).
Після 1-го поділу Речі Посполитої (1772) територія Підволочиського району відійшла до Австрії. Від 1774 створювалися народні парафіяльні школи.
У травні 1848 скасована панщина, в червні того ж року проголошено вибори послів австрійського парламенту, серед яких — представник Збаразького і Скалатського повітів С. Качала (парох с. Шельпаки).
На теренах р-ну діяло багато організацій і товариств, зокрема «Просвіта», «Молода просвіта», «Рідна школа», «Союз Українок», «Сокіл», «Луг», «Сіяч», «Пласт».
Одними з перших у Галичині споруджено пам'ятники Тарасу Шевченку в селах Лозівка, Лисичинці, Токи, Криве.
Культура
У селах району відновлено старі церкви, збудовано нові.
Найбільше церковних громад УГКЦ, УПЦ КП, крім того, діють храми УАПЦ і РКЦ, протестантські угруповання, функціонує монастир св. Теодора Студита (с. Колодіївка).
У селі Старий Скалат діє єдиний в Україні Курбаса Леся меморіальний музей-садиба; 1991 в с. Супранівка відкрито кімнату-музей І. Франка.
Всього 8 музеїв.
Охорона здоров'я
Діють центрайрайонова лікарня, Скалатська номер. лікарня, 2 поліклініки, 7 сільські лікарських амбулаторій, 44 ФАП, геріатричний центр (с. Токи).
Освіта
Є 49 ЗОШ (навчаються 5960 у чнів), 5 музичних шкіл, школа-інтернат, школа-гімназія, будинок-ліцей, ДЮСШ, ПТУ, 20 дошкільний закладів;
23 Будинки культури, 34 клуби, 56 бібліотек, 14 народних колективів самодіяльної творчості; 2 стадіони, 17 футбольних полів, 24 спортзали.
Пам'ятки
Архітектурні пам'ятки
Історичні й архітектурні пам'ятки:
- залишки замкових споруд у Токах (16-17 ст.) і Скалаті,
- храми в селах Козярі (1645), Скорики (1744), Шельпаки (1783),
- храмовмй комплекс на г. Свята Гора (кін. 19 ст., с. Полупанівка).
Список усіх дерев'яних храмів
| Назва села | Патрон церкви | Рік побудови |
|---|
| Козярі | святого Димитрія | 1645 |
| Медин | св. Покрови | 1862 |
| Скорики | Іоанна Богослова | 1695, реставрована 1991 |
| Щаснівка | Різдва Пресвятої Богородиці | 1900, реставрована 1989 |
Пам'ятники і меморіальні комплекси
В населених пунктах насипано символічні могили на честь УСС, діячів ОУН і вояків УПА. На місцях поховань вояків УПА відкрито меморіали:
- 1992 в с. Нове Село (один із перших в Україні),
- смт Підволочиськ
- та в м. Скалат.
У Новому Селі, Підволочиську і Супранівці — меморіальні таблиці на будинках, де перебував І. Франко.
У багатьох населених пунктах споруджено пам'ятники на честь проголошення незалежності України, зокрема в Підволочиську (2001; у вигляд і Ангела-Хоронителя; скульптор Р. Вільгушинський).
Економіка
У галузевій структурі підприємницької діяльності домінуючими є промисловість, сільське господарство і торгівля.
На території Підволочиського району на кінець 2004 року діяли 105 суб'єктів малого підприємництва — юридичних осіб та 766 фізичних осіб — підприємців. Питома вага малого бізнесу у загальних обсягах виробництва товарів, робіт, послуг складає 26,9 %.
У районі діють понад 200 магазинів, 3 підприємства побуту, 37 їдалень, кафе, ресторанів.
Сільське господарство
Діє агропромисловий комплекс (38 підприємств). Пл. сільсько-господарських угідь (за всіма товаровиробниками, у тому числі підсобними господарства) — 72, 3 тис. га, ріллі — 61, 5 тис. га, пасовищ і сіножатей — 8, 5 тис. га.
Структура сільсько-господарського виробництва — тваринництво — 32 % %, рослинництво — 68 % %.
Землі району (переважно чорноземи) придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Обсяги валової продукції сільського господарства у 2004 році склали 153,0 млн.грн.;
У районі вирощуються та виробляються:
- зернові культури — 99,3 тис.т.;
- цукрові буряки — 140,3 тис.т.;
- картопля — 56,5 тис.т.;
- овочі — 6,4 тис.т.;
- м'ясо — 5,0 тис.т.;
- молоко — 33,7 тис.т.;
- яйця — 11,9 млн.шт.
Розвиток аграрного сектора та наявні мінеральні ресурси району зумовлють домінування переробної і добувної промисловості у галузевій структурі промислового виробництва.
Промисловість
Нині у р-ні працюють 15 промислових підприємств (найрентабельніші: Новосілківський спиртозавод, ПП «Харчовик», ТОВ «Полупанівський кар'єр», ТОВ «Тера», ЗАТ «Лотос», ВАТ «Скалатська агропромтехніка»);
Найважливіші галузі промисловості: хімічна, легка та поліграфічна. Найбільша галузі промисловості за питомою вагою галузі (станом на 2004 рік):
- харчова і переробна — 46,7 %
- добувна — 26,8 %
- легка — 6,6 %
- поліграфічна — 6,6 %
Персоналії
У районі народилося багато діячів науки, культури, мистецтва та політики:
- диригент, правник В. Балешта (с. Токи),
- кобзар і художник М. Баран (с. Хмелиська),
- краєзнавець Є. Гасай (с. Токи),
- актор, режисер Я. Геляс (с. Терпилівка),
- діяч ОУН і УПА М. Голояд та громадський діяч П. Голояд (обидва — с. Теклівка),
- правник А. Жуковський (с. Дорофіївка),
- вчений-політолог, публіцист А. Камінський,
- художник і мистецтвознавець В. Кивелюк,
- правник І. Кивелюк,
- лікар і громадський діяч С. Кивелюк (м. Скалат),
- релігійний діяч М. Колодій (с. Клебанівка),
- художник І. Кучмак (с. Заднишівка, нині належить до смт Підволочиськ),
- громадсько-політичний діяч, господарник, вчений-економіст Н. Миколюк (с. Колодіївка),
- письменниця Н. Мориквас (с. Шельпаки),
- живописець, графік П. Обаль (с. Ободівка),
- художник М. Осінчук (с. Голошинці),
- письменник і перекладач М. Палій (с. Богданівка),
- громадсько-політичний діяч Н. Процик (с. Гнилички),
- науковець Т. Рибак (с. Староміщина),
- політичний діяч М. Сорока (с. Кошляки),
- громадська діячка М. Татаринська-Скубова (с. Іванівка) та ін.
У с. Гущанки неодноразово гостював у тестя поет Дмитро Павличко, написав тут низку сонетів та поему для дітей «Золоторогий олень» (1968).
Також 1919 перебував Борис Антоненко-Давидович у Підволочиську, Богданівці та Тернополі, про що написав в оповіданні «Блакитна Галілея»
Підволочиський район
