 Шановні відвідувачі! Ми раді вітати вас на сайті міста Підволочиськ! Підволочиськ – стародавнє містечко, перша згадка про яке датована 1463 роком. У нестримному потоці важливих і дріб'язкових подій швидко минали роки і сторіччя, у вічність відходили страшні воєнні трагедії, зазнавали безслідної руїни рукотворні споруди, невпізнанно змінилося обличчя населеного пункту. Сьогодні він відроджується, живучи по принципах об'єднання і творення, прагнучи вирішувати головні завдання свого стратегічного плану. Він невпинно міняється. І в єдиній і неповторній суті стародавнього і сучасного Підволочиська з'являється все більше нових граней.
|
Головна 
Визв. змагання (1989 – 1991)
Визв. змагання (1989 – 1991)
 |
 |
Визвольні змагання1989 – 1991 роківВосени 1989 року протистояння поміж прихильниками ідеї національної та державної незалежності України та старої партійної номенклатури стало набирати легальних форм. У вересні 1989 року було створено Народний Рух України за перебудову. Ці останні слова мали скоріше певне декоративне значення, бо інакше розраховувати на реєстрацію організації було проблематично. Тоді Україну ще очолював динозавр брежнєвської епохи Володимир Щербицький і вона в СРСР рахувалася комуністичним відстійником, на відміну від Прибалтики та Москви. Велике значення надавалося співпраці з тими регіонами Союзу, де демократія вже утвердилася, в першу чергу з Литвою та її демократичною організацією Саюдіс. Саме там друкувалися наші перші газети, летючки.На Україні в організації Руху велику роль відігравали інтелігенція, студентство. Тут була дуже велика різниця у сприйнятті ідей незалежності поміж регіонами. Схід та Південь більше тяжіли до демократичних перемін в рамках єдиної союзної держави. Це було очевидно навіть тут, де не зважаючи на те, що Збруч давно перестав бути кордоном, українське світосприйняття докорінно відрізнялося. Найперше, що було зроблено ще рік назад – відновлено діяльність Всеукраїнської організації „ Просвіта”. У нашому районі найбільше для цього зробили Віра Самодала, Ганна Марчук та Ганна Скрипитула, а у Волочиську Любомир Хоптяний (див. фото з права на ліво – „Просвітяни” у Києві. 1990 р.).  „Просвітяни” у Києві. 1990 р.
У Підволочиську цю організацію спробували створити літератори з Тернополя – ( дати перелік), однак їх наміри не відповідали реальній ситуації. Відтак цим зайнявся Борис Діденко, на той час заготовач місцевої заготконтори. Б. Діденко мав диплом учителя історії і працював за фахом в Скалатській СШ, ПТУ № 8 та викладав історію мистецтв у місцевій художній школі. Він закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка.  Акція Надзбручанської організації НРУ. Тепер на цьому місці стоїть пам’ятник Т. Шевченку.
 На той час і у середовищі КПУ йшли процеси, які не вкладалися у ігри комуністів. Судіть самі – серед працівників РК, причому у відділі пропаганди та агітації були, крім автора, Олег Хомик та Михайло Пацюк. Крім того, особливо запам’яталося, як тодішня секретар по ідеології направила Степана Колісника і мене до Маґдаліївки, прослідкувати, чи, часом там місцеві греко – католики не правлять на цвинтарі. Ще не виїхавши за межі міста „ ПЕ”, коло маслозаводу, ми у розмові виявили, що самі є греко – католиками. Там, у Магдаліївці, греко – католики становили, чи не основу конфесії в районі. Саме звідти походять і наші отці – Зиновій Гончарик та Михайло Валійон. При тому перший був справжнім підпільником, котрий виховувався самою Оленою Вітер ( сестра Йосифа).  На світлині отці Михайло та Зиновій у Скалаті. 1991 рік.
 Провідник Підволочиського
РО КУН Олекса Федик (з 16 березня 2008 року) Не хочу вказувати на конкретні особи, але, коли один з таких „ отців” вийшов з РО КҐБ, і його вздріла п. Наталя – вірна прихожанка ( не будемо тут їх ідентифікувати), то язливо запитала, мовляв : „Десь – ти отче ходили?” Той „отець” відповів, що вони всюди мають ходити, а у ту контору то само собою. Аби не образити наших православних братів, скажу – це все відбувалося до утвердження автокефалії. По тому, без потреби, вже встановлювати ступінь сипацтва окремих знаних нами „отців”, а особливо їх „пастви”. Таким чином чекістами було збаламучено цілі села. Що цікаво – в деяких селах це набирало настільки огидних форм, що це виливалося у сутички коло храмів, було поколено родини і навіть окремі сім’ї. |